Комунальний заклад «НВО № 32 «Спеціалізована загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів, позашкільний центр «Школа мистецтв»

 

Бібліотечні уроки

Бібліотечний урок

на тему:

“Вода – еліксир життя”

(участь у проекті “Вода – еліксир життя”,

допомога учням в здійсненні проекту)

 (для учнів 3 – 4 класів)

 

 

 

м. Кіровоград

Мета: Показати дітям, яке велике значення має вода у житті не тільки людини, а й всього живого, що є на землі. Виховувати у дітей бережливе ставлення.

Обладнання:

1)    Виставка “Таємна речовина”.

2)    Рекомендаційний список літератури “Вода – еліксир життя”.

3)    Плакат: “Жива вода дає життя

Всьому живому в світі.

Якщо живе жива вода,

Тоді земля у квіті”.

/Любов Забашта/

4)    Плакат:

“Водо, у тебе немає ані смаку, ані кольору, ані запаху, тебе неможливо описати, тобою насолоджуються, не відаючи, що ти таке! Не можна сказати, що ти необхідна для життя; ти – саме життя. Ти сповнюєш нас радістю, яку не поясниш нашими почуттями… Ти – найбільше багатство у світі…”

/Антуан де Сент – Екзюпері/

5)    Малюнки дітей на тему: “Цілюща вода у кавунах”.

6)    Література для практичного заняття (для учнів):

-         Білявський М. Основи екологічних знань.

-         Велика дитяча енциклопедія школяра.

-         Таємниці природи: Енциклопедія.

-         Дітям про все на світі

-         Твоя планета Земля.

-         Уоллард К. Чому це так? Енциклопедичні видання (2 книги)

-         Новий тлумачний словник української мови.

 

 

 

Бібліотекар: Діти, сьогодні наш урок присвячений воді. Вода – одна з найпоширеніших речовин у природі й головна складова всіх живих організмів. Без води життя на Землі неможливе. Скажіть будь ласка, для чого нам потрібна вода?

/Відповіді дітей/

Бібліотекар: Давайте перевіримо Ваше домашнє завдання: Ви повинні були виписати в свої зошити значення терміну “вода”.

/діти зачитують свої цитати про воду/

Бібліотекар: В “новому тлумачному словнику української мови” (том 1) читаємо значення терміну “вода”: “Вода – це:

1)    прозора, безбарвна рідина, що становить собою найпростішу хімічну сполуку водню з киснем;

2)     напій, або розчин якоїсь речовини, питво;

3)    водна маса джерел, озер, річок, морів;

4)    лікувальні мінеральні джерела…”

Вода в природі існує в трьох різних станах: твердому (у вигляді льоду), рідкому (вода) та газоподібному (водяна пара в атмосфері). Вода – розчинник для багатьох речовин. Вона займає майже 70 відсотків поверхні Землі. Світові запаси води перевищують 1, 4 млн. км³ (кубічних). Але тільки мала її частина може бути корисна для людей. 97 % водного балансу Землі складає морська вода (вона у 8 раз солоніша за питну воду).

А зараз давайте з Вами послухаємо цікаві відомості про воду.

1-й учень: життя зародилося в морі 3,5 млн. років тому. Людський організм приблизно на ¾ складається з води. Людині для підтримання життя щоденно потрібно 2,5 л. води. А в розвинутих країнах ці витрати складають 250 л. – на душ, туалет і прання.

2-й учень: Людина упродовж життя випиває в середньому понад 60 – тисяч літрів води. Людина помре, якщо втратить понад 20 % води, яка міститься в її організмі.

3-й учень: Близько 10 л. води витрачається при відвідуваннях туалету, 140 л. – під час купання у ванні й не менше 120 л. – під час прання в пральній машині.

4-й учень: Вода постійно здійснює кругообіг у природі: Коли нагрівається, перетворюється в пару і потрапляє в атмосферу; коли охолоджується, конденсується у хмари, потім випадає дощ. Найвологіше місце на Землі – Черапунджі в Індії, де за рік випадає в середньому 10820 мм. опадів.

5-й учень: Вода – це рідкий мінерал: кількість її на планеті не змінюється. Температура кипіння води - 100°. Температура таяння льоду - 0°С.

6-й учень: Сент – Екзюпері створив гімн воді: “Вода! Ти не маєш ні смаку, ні кольору, ні запаху, тебе неможливо описати, тобою насолоджуються, не знаючи, що ти таке. Не можна сказати, що ти необхідна для життя, ти саме життя…

7-й учень: /продовжує/… ти наповнюєш нас радістю, яку не пояснити нашими відчуттями. З тобою до нас повертаються сили, з якими ми вже попрощалися. З твоєї милості в нас знову починають вирувати висохлі джерела нашого серця. Ти найбільше багатство на світі…”

Бібліотекар: Діти, давайте з Вами подумаємо: де вживається вода? Для чого її застосовують?

/діти відповідають/

Бібліотекар: Ми багато з Вами балакаємо про воду. Мабуть, вже багатьом з Вас захотілося пити. Давайте виберемо з Вами, яку воду пити.

/пропонуємо всім різні напої: “Кока – колу”, “Пепсі – колу”, “Спрайт”, “Бонакву”, просто кип’ячену воду та ін./

Бібліотекар: А чи знаєте Ви, як потрібно вибирати питну воду?

Наша рубрика: “Пити швидше шкідливо, ніж корисно”.

 

Шкідливо пити воду з річки, озера, тобто з відкритих водойм. Вона забруднена мікроорганізмами – найпростішими. Дистильовану воду можна пити, але при систематичному вживанні вона вимиває з клітин, тканин всі мінерали. Пиво – алкоголь, воно навіть у малих дозах впливає на роботу печінки, нирок, головного мозку. Газовану воду загазовують для того, щоб вона довше зберігалась. Вугільна кислота замислює рідке середовище організму. Шипучі напої – “Спрайт”, “Кока – кола”, “Пепсі – кола”, “Фанта”, лимонад та інші – взагалі не рекомендують вживати. Вони мають дуже кисле середовище. Ці напої згубно впливають на кров людини (на еритроцити). Вони містять: лимонну кислоту, замінники цукру, ортофосфорну кислоту, штучні підсилювачі смаку…

А зараз інформація для ти, хто полюбляє “Кока – колу”, “Пепсі – колу”. Деякі рецепти на замітку:

1-й учень: У країнах Заходу дорожня поліція в патрульній машині завжди має дві пляшки “Кока – коли”, щоб змивати кров з асфальту після аварії.

2-й учень: У тарілку кладете шматочок м’яса, заливаєте його “Колою”. Через 2 дні Ви його там не знайдете.

3-й учень: Якщо болт заржавів, змочіть ганчірку “Колою”, обмотайте болт на декілька хвилин. Ржавчина пропаде.

4-й учень: У Вас одяг забруднився? Полийте його “Колою” + пральний порошок… і в машинку. Чистота гарантована.

5-й учень: Активний інгредієнт “Коли” – фосфорна кислота. За чотири дні він може розчинити Ваші нігті.

Бібліотекар: Так що, хто ще хоче пити “Кока – колу”? Можна купувати воду в пляшках. Але пам’ятаємо: купуємо ту воду, яку вже пили і оцінили за якість. Ще треба знати, що пластикові пляшки виділяють токсичні речовини – діоксини, і воду довго зберігати в них не можна. Воду, яку набрали з крану, необхідно відстояти 24 – 48 годин, періодично помішуючи, щоб видалити хлор, а потім прокип’ятити. Кип`яченою водою неможливо напитися, бо в ній зруйнувалися молекулярні зв’язки. Кип`ячену воду бажано вживати з відварами трав. Добре пити талу воду, іноді слабо мінералізовану воду, фільтровану воду. Дуже корисно пити свіжозварений чай якісних сортів без цукру і в малих дозах.

А ще важливо умиватися водою, особливо вранці. Вода збуджує рецептори шкіри, проганяє сон, втому і підвищує працездатність на цілий день.

Діти, а тепер відгадайте деякі загадки.

Загадки

1)    Біжить, біжить, не вибіже,

Тече, тече не витече.

/річка/

 

2)    Висить цукерка донизу головою,

Як станеш близько, побачиш над собою.

/бурулька/

 

3)    Велике, синє, без кінця і краю,

Всі його люблять, - це точно знаю.

/море/

 

4)    Ані смаку, ані запаху не має,

А життя без неї не буває.

/вода/

 

5)    Вона дуже маленька,

Вона дуже свіженька,

А як зустріне своїх друзів,

Всі стануть здоровенькі. /крапля води/

6)    Кисле середовище має

І жолудок розчиняє.

І завжди вона шипуча,

Темна дуже і колюча.

/“Кола”/

 

7)    Він спрагу утоляє

І серце веселить,

З ним ти відпочиваєш,

Маєш щасливу мить.

/чай/

Бібліотекар: Ми з Вами уже багато розповіли про воду. Ви ще будете працювати по цій темі. Тому я хочу провести для Вас огляд літератури на тему: “Вода – еліксир життя”.

В першу чергу, Ви повинні знати, що таке вода, визначити значення цього терміну. Для цього Ви можете звернутись до довідників і словників (тлумачний словник української мои, етимологічний словник, фразеологічний словник та інші; довідник “Екологія: охорона природи”).

Про воду, головні її види Ви зможете прочитати в книжці: Велика ілюстрована енциклопедія школяра (К., 2003).

Цікаві відомості про сніг, дощ, смерчі, урагани, повені, опади, про великі і малі річки, озера, моря Ви зможете прочитати в книжках:

-         Що? Як? Чому? Світ таємниць Землі. Дитяча енциклопедія (Х.,1999).

-         Дітям про все на світі: Популярна дитяча енциклопедія (Х., 2006).

-         Що? Де? Як? Популярна енциклопедія для дітей (Х., 2005).

Природа, буває, сама утворює різні мости, печери, водоспади, озера, річки… Це унікальні витвори. Подивіться на них.

/Показати малюнки/

Про ці явища Ви можете прочитати в книзі: “Таємниці природи” (К., 2005). Як народжуються дощ та сніг? Чому сонце ніяк не нап’ється? Скільки рік в Україні? Як створюється град? Сніжинки? Вітер? Про річки і озера, моря і океани, про риб і дельфінів та інше… - відповіді на ці та інші питання Ви можете знайти в книгах:

-         Уоллард Кеті. Чому це так? (Х., 2001)

-         Уоллард Кеті. Чому це так? Нові відповіді для чомучок (Х., 2006).

Всі ці книги допоможуть Вам в роботі над проектом “Вода – еліксир життя”.

Домашнє завдання: Спробуйте знайти в книгах відповіді на наступні питання:

Ø    Якою водою треба поливати квіти і чому?

Ø    Що це за явища природи – смерчі? Як вони утворюються?

Ø    Чому йдуть дощі?

Це – тема наступного нашого уроку, який допоможе Вам в роботі над проектом.Бібліотечний урок

на тему:

«Робота з джерелами

Інформації»

(для учнів 9-х класів)

 

                                                                                             Розробила:

                                                                                             бібліотекар НВО №32

                                                                                             Бабенко А.Л.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                                   Кіровоград

 

ТемаРобота з джерелами інформації.

 Мета: допомогти зрозуміти дітям, що оволодіння ними основами інформаційної культури підготує їх до будь-якого виду пізнавальної діяльності, забезпечити здатність жити в інформаційному суспільстві; ознайомити учнів з традиційними джерелами інформації, способами її пошуку; навчити прийомів пошуку інформації, розміщеної в друкованих джерелах; ознайомити учнів з основними елементами Інтернету; проаналізувати отриману інформацію, формувати вміння практичного використання нових інформаційно-комунікаційних технологій, виховувати чіткість мислення.

Основні поняття: інформація, інформаційні джерела, каталоги, бібліографічний список, способи групування записів, творча ідея, банк ідей і пропозицій, об'єкт проектування.

Обладнання: 1) Алфавітний і систематичний каталоги бібліотеки. 2) Довідкові видання.

 3)Плакат з назвою уроку.

 4) Плакати з визначенням термінів: інформація, Інтернет, типи джерел інформації, загальні принципи роботи з джерелами інформації, Алгоритми пошуку Інтернет-ресурсів.

Тип урокукомбінований.

 

 

                                             Хід уроку:

 

І. Організаційний момент:

-​ готовність учнів до уроку;

-​ створення позитивної атмосфери на уроці;

-​ повідомлення теми уроку;

-​ визначення складності теми уроку.

 

ІІ. Цілепокладання та мотивація навчальної діяльності учнів.

Ми оточені інформацією завжди: коли читаємо книжки, слухаємо радіо, дивимось телевізор, спілкуймось між собою. Запитання, відповіді , прохання, посмішки, рухи, - все це є передавання інформації. Взагалі, необхідність висловлювати і передавати інформацію привела до появи мови, писемності, мистецтва; викликала до життя книгодрукування телебачення, обчислювальну техніку. Технічний прогрес приніс нові засоби комунікації, тобто засоби спілкування. А разом з ними - нові цінності. Першим проривом у цьому напрямку стала книга, пізніше - періодичні друковані видання, потім - телеграф, радіо, телебачення і, нарешті Інтернет. На початку ХХІ століття книга і комп’ютер є найавторитетнішими джерелами інформації. Саме про них ми сьогодні поговоримо.

ІІІ. Актуалізація опорних знань і вмінь учнів.

            -​ Як ви розумієте термін «інформація?»

                                                /відповіді дітей/

                                        Розповідь бібліотекаря

          Варто пам'ятати відомий вислів: «Хто володіє інформацією,

          той володіє світом», - авторство якого належить Натану Ротшильду.

         Опираючись на нього, можна зробити висновок, що успішність    проекту багато в чому залежить від повноти, якості й вірогідності вихідної інформації. Основними джерелами такої інформації є книги, журнали довідники, посібники, енциклопедії, а також Інтернет, який є досить доступним джерелом інформації.

Бесіда.

- Вам, звичайно, доводилося здійснювати пошук необхідної інформації для написання рефератів, доповідей, повідомлень тощо. Як ви організовували таку роботу?

                                                /відповіді дітей/

         Бібліотекар підводить підсумки бесіди і систематизує відповіді   учнів.

        

          ІV. Вивчення нового матеріалу (бібліотекар)

                                       Основні інформаційні джерела

     Термін «інформація» в середині XX сторіччя ввів К. Шеннон стосовно теорії передавання кодів, яка дістала назву «теорія інформації». Наразі зміст цього терміна набув глибшого природничо – філософського значення. Така трансформація у сприйнятті людини поняття «інформація» стала наслідком необхідності переосмислення технологій трансляції та ретрансляції, сприйняття і перетворення того, що має загальну назву – інформація.

 

     Інформацію (від тал. Informatio - «повідомляти») визначають як будь – яке повідомлення про будь-що, теоретичні відомості, значення певних показників, що є об'єктами збереження, обробки і передавання й використовуються в процесі аналізу певних (економічних, технологічних, політичних та ін.) процесів, об'єктів чи явищ.

   Сьогодні в нашій країні система науково-технічної інформації включає бібліотеки, Український інститут науково-технічної та економічної інформації, Книжкову палату України, Інститут проблем реєстрації інформації НАН України, служби науково-технічної інформації міністерств і відомств а також деяких наукових установ.

Загальні принципи роботи з джерелом інформації:

- точність фактів;

- збалансованість подання різних позицій;

- достовірність відомостей:

- повнота інформації.

       Усе інформаційне середовище поділяється на три типи джерел інформації:
                                    - документ;
                                    - людина;
                                    - предметно-речове середовище.
     Людина є ключовою ланкою в системі інформаційних джерел. Може розкрити велику за обсягом та цікаву інформацію зі сфери знань та власного досвіду використання цих знань на практиці.
Під предметно-речовим середовищем розуміють оточення, що поруч із вами. Предмети та речі інколи можуть розповісти не менше ніж людина.
Під час роботи над проектом важливо знати, де шукати потрібну інформацію.

     У зв'язку з цим розрізняють такі найпоширеніші способи пошуку інформації:

-​ вивчення бібліотечного каталогу;

-​ за допомогою пошукових систем в Інтернеті;

-​ у довідковому апараті лінгвістичних енциклопедій (у них після статті на визначені теми подається список літератури);

-​ комунікативний – можливість отримати необхідну консультацію вчителя, бібліотекаря, фахівця з тієї галузі, яка є близькою до теми проекту.

Найдоступнішими для довідників є, звичайно, бібліотечні каталоги.

 Серед них найбільш популярні: алфавітний, систематичний, предметний каталоги. За допомогою алфавітного каталогу Ви зможете знайти потрібну Вам інформацію по алфавіту авторів ниги або заголовка книги. За допомогою предметного каталогу Вам буде найкраще знайти інформацію по назві теми або проблеми, яка Вас зацікавила. Систематичний каталог як інформаційно-пошукова система дає змогу швидко зорієнтуватися, чи є в бібліотеці книги з тієї галузі знань, яка цікавить дослідника. Потрібні джерела інформації можна шукати за допомогою звичайних бібліотечних карток, що є у відповідному каталозі бібліотеки, або за допомогою комп'ютера.

Робота з книгою допомагає пошуку інформації.

Рекомендації в роботі з книгою:

     Коли дослідник опрацьовує достатньо велику кількість книг із метою пошуку потрібної інформації для проекту, необхідно дотримуватися наступних практичних рекомендацій роботи з книгою:
1. Уважно вивчити титульну сторінку, де вказані основні відомості про книгу: назва, автор, місце та рік видання, найменування видавництва. Це важливо, оскільки після повідомлення консультанту бібліотечного каталогу хоча б однієї з наведених характеристик книги вам допоможуть швидко її віднайти. Це пояснюється тим, що бібліотеки систематизують джерела інформації за декількома ознаками (за назвою, автором, роком видання тощо).
2. Ретельно ознайомитись із заголовками цієї книги, намагаючись зрозуміти, з яких розділів вона складається, в якій послідовності викладається матеріал; окремо звертати увагу, чи є в наявності матеріал, який представлений графічними зображеннями, схемами, зведеними таблицями — такі відомості, як правило, узагальнюють великий за обсягом матеріал, що викладений у книзі.
3. Уважно прочитати анотацію, передмову чи вступ книги або висновки, що дасть змогу скласти загальне уявлення про зміст, зрозуміти основне призначення книги.
4. Ознайомитися безпосередньо з основним текстом книги, для цього необхідно прочитати декілька сторінок, абзаци, уривки з тих розділів, що за назвою найбільше підходять до теми вашого проекту чи проблеми. Це дасть змогу зрозуміти стиль написання автора, особливості викладу матеріалу, настільки матеріал книги є доступним чи складним тощо.

Також під час роботи з книгою варто звернути увагу на такі важливі моменти.
Процес вивчення навчальної, наукової та іншої літератури потребує уважного та докладного обмірковування та обов’язкового конспектування. 
Конспект — це ефективний вид запису не лише навчальної, а й наукової інформації. Розрізняють такі конспекти, як: планові, вільні, текстуальні і тематичні.
Плановий конспект — конспект книги за її змістом: заголовками, розділами, параграфами. Такий конспект повністю відображає структуру книги.
Вільний конспект — конспект, що об’єднує у своєму змісті переказ прочитаного із цитатами з окремих розділів чи параграфів книги.
Текстуальний конспект — конспект, що складається із цитат, які відображають основний зміст книги, ідеї та положення певного параграфа чи книги.
Тематичний конспект — конспект, в якому цитати з різних джерел або переказ авторських думок групуються за рубриками, що розкривають зміст тем, із яких складається книга.

Сьогодні найбільш зручним та сучасним засобом пошуку й систематизації необхідної інформації для проекту є Інтернет-ресурси. Скажіть, будь ласка, що Ви знаєте про Інтернет?

                                                   /відповіді дітей/

Інтернет — усесвітня асоціація комп’ютерних мереж або простіше — World Wide Web (WWW), що дослівно означає «всесвітня широка павутина». В Інтернеті можна отримати різноманітну інформацію — від прогнозу погоди до інформації про політику, техніку і технології, меблеве виробництво, медицину, наукові відкриття тощо. Складно навіть уявити, що неможливо знайти в мережі Інтернет.
 

Види доступу до ресурсів Інтернету відрізняються різними схемами підключення, які забезпечують постачальники послуг мережі — провайдери. Звичайні користувачі підключаються до Інтернету за допомогою модему і телефонної лінії, кабельного з’єднання чи за допомогою бездротової технології. Кожний комп’ютер, що підключений до всесвітньої мережі, має власний номер, який називають доменом (від англ. domain — область).
Найбільш поширена послуга, яка надається мережею, — віддалений доступ до баз даних. Це означає, що дослідник може за допомогою свого комп’ютера, підключеного до Інтернету, переглядати інформацію, яка знаходиться на великих відстанях у бібліотеці та зберігається у відповідному комп’ютері.
Під час передачі файлів (інформація передається у файлах) по мережі використовується так званий протокол ftp (file transfer protocol), за допомогою якого можна скопіювати на свій комп’ютер будь-який доступний файл. Загальний обсяг інформації, що є доступним через протокол ftp, складає десятки тисяч терабайт (1 терабайт = 1 099 511 627 776 байт). Це можуть бути програмне забезпечення, текстові документи, звукові та відеофайли тощо.
Коли ви знаходитеся (через комп’ютер) у мережі Інтернет, то є можливість переглядати різноманітні документи в різних частинах країни чи світу, за лічені хвилини зазирнути на українську сторінку сервера Національної бібліотеки України ім. В.І.Вернадького (м.Київ) і переглянути інформаційні джерела з наукової періодики чи електронні наукові фахові видання, тематичні зібрання тощо. Ви можете переходити від однієї сторінки до іншої звичайним натисканням кнопки миші вашого комп’ютера. При цьому кожне ключове слово з’єднується з відповідними інформаційними файлами через гіпертекстові зв’язки. Це те саме, що посилання в статті енциклопедії, що починаються словами «див. також...», але для того, щоб гортати сторінки книги, вам достатньо лише клацнути мишкою на потрібному ключовому слові (для зручності воно виділяється кольором або підкреслюється рискою), і через секунди чи хвилини (у залежності від швидкості завантаження даних у мережі та кількості користувачів, що знаходяться на тому ж сервері) перед вами з’являється потрібна для вас інформація. Достатньо швидко також можна одержати інформацію та відповідний доступ до неї, що знаходиться на десятках і сотнях тисячах комп’ютерів у всьому світі. Якщо вас не влаштовує те місце, до якого ви потрапили в пошуках інформації, то віртуальна кнопка на екрані комп’ютера «BACK» допоможе повернутися на початкову сторінку.

Інформацію в Мережі Інтернет звичайно шукають за: тематичними каталогами; шукають за допомогою пошукових машин.

Існує думка, що в Інтернеті є все. Однак, це не зовсім так. Матеріали для розміщення в мережі готують звичайні люди (зрозуміло, фахівці своєї справи), тому там можна віднайти лише те, що вони вважають за потрібне. Однак завдяки їх творчості в мережі утворилося понад двох мільярдів Web-сторінок.
В Інтернеті каталоги та покажчики розрізняються технологією підготовки. Над каталогами працюють люди, а покажчики формуються автоматично. Під час каталогізації ресурсу досвідчений редактор уважно проглядає його, визначає, до якої галузі знань його можна віднести, і вносить у відповідний каталог. Найбільш великий каталог Інтернету — Yahoo. У ньому працює понад 150 кваліфікованих редакторів. Це велика організація, проте її зусиль вистачає лише на те, щоб підтримувати найбільш актуальні каталоги, А не вносити нові.
Для пошуку інформації в мережі Інтернет найчастіше використовують інформаційно-пошукові машини. Такими пошуковими машинами є: Мета, Ukrnet, Atlas, Google, Рамблер, Яндекс, Yahoo, Excite, Hotbot та інші. Потрібно ввести адресу такої системи (наприклад: www.ukrnet.ua) в адресний рядок програми-браузера, наприклад, Internet Explorer. Після цього загрузиться головна сторінка пошукової системи. Пошук потрібної інформації можна здійснити за допомогою ключових слів або за допомогою Web-каталогів.
Як свідчить практика, пошукові машини дають можливість здійснити найбільш повний пошук у рамках заданої теми. Робота пошукової машини проводиться в три етапи. На першому — сканується інформаційний простір і збираються копії веб-ресурсів. На другому — бази даних, складені за результатами сканування, систематизуються таким чином, щоб у них можна було проводити прискорений пошук. А на третьому етапі пошукова машина приймає запит від користувача і після цього проводить пошук у своїхбазах та відображає веб-сторінку з оформленими результатами пошуку.
Інша найбільш поширена послуга, яка використовується в мережі Інтернет, — це електронна пошта (E-mail).
Основна перевага електронної пошти на відміну від традиційної полягає в тому, що адресат, якому надсилають інформацію, може знаходитися на великих відстанях, у будь-якій частині земної кулі, проте відправлений йому лист надійде за декілька хвилин. Головне, аби він був підключений до мережі Інтернет. При чому інформація може бути не лише у вигляді текстових документів, але й у вигляді фото- чи відеофайлів.
Ще однією перевагою електронної пошти є автоматичне завантаження тієї інформації, яка вас зацікавила. Для цього можна підписатися на певні списки розсилок. Більшість із них вла­штовані так само, як і газети чи інші періодичні видання. Тобто, ви постійно будете одержувати останню інформацію, наприклад, про новинки техніки чи технологій у певній галузі. Інші, схожі на дошки оголошень, де розміщена також і реклама різних речей — від техніки до науково-популярних журналів. Сьогодні поширеними стали автоматизовані файлові сервери, завдяки яким можна одержати відомості про погоду в будь-якій точці земної кулі.

     Технологія пошуку інформації засобами мережі Інтернет.

Як свідчить практика, пошукові системи дають змогу здійснити найповніший пошук у межах заданої теми.

 Робота пошукової системи налічує три етапи.

 На першому етапі сканується інформаційний простір і збираються копії веб-ресурсів.

На другому етапі бази даних, складені за результатами сканування, систематизуються так, щоб у них можна було здійснювати прискорений пошук.

А на третьому етапі пошукова система приймає запит від користувача і після цього здійснює пошук у своїх базах та відображає веб-сторінку з оформленими результатами пошуку.

 

                              Алгоритми пошуку:

     Усі пошукові системи Інтернету реалізують кілька алгоритмів пошуку. До них відносять: простий пошук, розширений і контекстний.

1.    Простий пошук. Під час цього пошуку в поле запиту вводиться одне або кілька слів, які можуть характеризувати зміст документа.

2.    Розширений пошук. Такий пошук завжди включає запит із групи слів.

3.    Контекстний пошук. Пошукові машини, що підтримують цей вид пошуку, видають інформацію, яка точно відповідає ключовим словам у пошуковому вікні. Для цього в більшості випадків ключова фраза має бути взята в лапки.

VІ. Практична робота:

Завдання:

1.​ Користуючись алфавітним бібліотечним каталогом, знайдіть інформацію про творчість видатного українського письменника І.Франка

2. Користуючись систематичним каталогом, знайдіть інформацію про наявність у бібліотеці книг, які розповідають про цікаві дерева світу.

         VІІ. Закріплення нових знань і вмінь учнів.

Прошу Вас відповісти на наступні питання:

- Що таке інформація?

- Перечісліть загальні принципи роботи з джерелами інформації.

- Які джерела інформації Ви знаєте?

- Які каталоги Ви знаете?

- Що таке Інтернет?

- Як шукати інформацію через Інтернет?

- Які види алгоритмів пошуку через Інтернет Ви знаєте?

-  На яку інформацію насамперед необхідно звертати увагу під час роботи з книгою?

VІІІ. Підсумки уроку

Бібліотекар оцінює результати виконання практичних завдань.

Заключне слово бібліотекаря.

Розвиток потенціалу людини, навичок і вмінь у століття інформації, формування інформаційної культури особистості повинно брати свій початок з дитинства. Головними джерелами інформації в XXI столітті є книга і комп’ютер. Щоб бути освіченою, сучасною людиною, необхідно багато читати, знати Інтернет тощо.

ІХ. Повідомлення домашнього завдання.

1.   Знайти за допомогою Інтернет-ресурсів інформацію на тему: «Головні джерела інформації»

2.   Записати основні термини: «інформація», «джерела інформації», «Інтернет», «алфавітний каталог», «систематичний каталог», «предметний каталог», «книга» - дати визначення термінам і записати їх в зошит.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

.

.

Бібліотечний урок на тему:

«КАТАЛОГИ І КАРТОТЕКИ ДИТЯЧОЇ БІБЛІОТЕКИ»

(для учнів 5-6 класів)

 

 

 

 

 

м. Кропивницький

МЕТА. Навчити дітей, як правильно вибирати книги. Надати дітям бібліотечно-бібліографічні знання: розповісти про різні види каталогів, які є в бібліотеках і різні види картотек. Навчити дітей по каталогам і картотекам знаходити необхідну  їм літературу.

ОБЛАДНАННЯ.

1.     Виставка літератури «Бібліотечно-бібліографічні знання – дітям».

2.     Бібліотечні картки для каталогів.

3.     Картотека газетно-журнальних статей, тематична картотека, методична картотека.

4.     Авторські таблиці, таблиці Б.Б.К.

5.     Кросворд.

Бібліотекар. Діти! Сьогодні ми з вами познайомимося з важливою темою: як знайти необхідні вам книги в  бібліотеці. Тема нашого уроку: «Каталоги та картотеки дитячої бібліотеки».

Учень. В кожнім домі, в кожній хаті,

                   У містах і на селі.

                   Хто навчився вже читати,

                   Має книгу на столі.

                   Дружба з книгою – це свято,

                   Не було б його у нас, -

                   Ми не знали б так багато

                   Про новий і давній час…

                   Скільки всюди гарних книг!

                   Як же  розібратись в них?

                   Прочитати хочеться багато,

                   Та часу все малувато.

Бібліотекар. Ні одна в світі людина не може прочитати всі книги, що видаються. Вміти читати – справжнє мистецтво, якому можна  і необхідно вчитися. Кожна бібліотека відкриває читачам свої скарби за допомогою каталогів і картотек. Що ж таке «Каталоги» та  «Картотеки».

Учень. (читає вірш про каталожну картку).

                   Хоч я карточка маленька,

                   В каталозі я важненька,

                   Я про книжку усе знаю

                   Й залюбки розповідаю.

                   Про автора й назву

                   Скажу вам одразу.

Це казка чи повість –

Читаємо потім.

Хто малюнки малював,

Коли книгу хто видавав –

Все розповім вам я,

Бо балакуча вся моя сім’я.

 

 

Каталог бібліотечний.

«Каталог бібліотечний» - це перелік творів друку та інших документів, що є у фонді бібліотеки  або групи бібліотек, складений за визначеним принципом.

         Найбільш поширеними в бібліотеках  є такі види каталогів:

1)    Алфавітний каталог.

2)    Систематичний каталог.

3)    Предметний каталог.

Алфавітний каталог – найбільш зручний у користуванні. Всі книги подаються тут за алфавітом прізвищ авторів або назв книг (якщо автор відсутній).

(Діти виходять з буквами і стають в алфавітному порядку.)

«А»       Я – алфавітний каталог,

              Знаю все тут на зубок –

              Які є книги в бібліотеці

              І де їх місце на полиці.        

«Б»       

              Я складаюся з карток,

              Які стоять в один рядок.

              Найбільше я люблю порядок –

              Тут алфавітний розпорядок.

«В»

              Всі картки в алфавіті

              Гарненько тут поставлені,

              Якщо уважно прочитаєш –

              Про книгу ти багато взнаєш.

«Г»       

              Із мене карток не виймай;

              Лиш обережно погортай,

              І  найцікавіші книжки

              Собі у зошит запиши.

«Д»

              Коли прийдуть книжки нові –

              Буде поповнення мені,

              На кожну  з них напишуть картку

              Й поставлять в каталог на згадку.

«Е»

              Хто зі мною щиро дружить,

              Тому книга гарно служить.

              Той у книжковому морі

              Не заблудиться ніколи.

         Бібліотекар. В алфавітному каталозі всі книги зібрані за алфавітом, тому тематика книг тут різна: разом можуть стояти і підручники, і художня книга, і научна книга. Є спеціальні видання.

 

                            «Авторські таблиці» (Л.Б. Хавкіної)

         Іноді в алфавітному каталозі відступають від алфавітного порядку: наприклад, твори одного автора розкладаються за жанрами:

         Полное собрание сочинений.

         Собрание сочинений.

Сочинения.

Избранные произведения.

Отдельные произведения (в алфавите заглавий).

Якщо у книги 2-3 автора, картки  з бібліографічними даними розкладаються по прізвищам кожного з авторів книги. Картки підручників, словників, довідників і книг, у яких не вказано автора на титульному аркуші, оформлюються по заголовку книги.

Щоб полегшити пошук книг в алфавітному каталозі, вводяться посилочні та довідкові карти, наприклад:

Щедрин Н.

см.

Салтыков-Щедрин М.Е.

         За алфавітним каталогом встановлюється, чи є в бібліотеці та книга, автор і назва якої відомі; які твори цього автора є в бібліотечному фонді, коли вони виходили та в яких виданнях. До алфавітного каталогу звертаються у зв’язку з бібліографічною обробкою книг. За ним перевіряється нова книга на дублетність, тобто встановлюється, чи є така книга в бібліотеці та який у неї індекс. Якщо є, то на неї нова каталожна картка не заводиться, а лише приписується інвентарний номер повторного примірника цієї книги на звороті картки (в лівому кутку), яка вже є в алфавітному каталозі. На дублетний примірник переноситься шифр попереднього примірника книги.

Систематичний каталог.

         Систематичний каталог складніший. В ньому карточки (бібліограф, записи на книги) розставлені в залежності від змісту книги – по розділах. Розділи відокремлюються каталожними роздільниками, на яких вказано назву відділу. Зацікавившись книгами на якусь тему, потрібно у відповідному ящику каталогу переглянути всі картки і відібрати потрібно.

Роздільник.

Це спеціальна картка з цупкого картону з виступом у верхній частині. Для молодших дітей роздільники можуть бути кольоровими та ілюстрованими. Картки в каталозі розміщуються згадано розділам ББК («Таблиці ББК»). Наприклад:

Кожна галузь знання отримує цифрове позначення.

2. – Природничі науки.

22.1 – Математика.

22.2 – Механіка.

22.3 – Фізика.

22.6 – Астрономія.

3. – Техніка.

4. – Сільське та лісове господарство.

5. – Охорона здоров’я та медицина.

60. – Суспільні науки.

63. – Історичні науки.

65. – Економіка.

66. – Політика.

67. – Держава і право.

68. – Військова наука.

71. – Культура.

72. – Наука.

73. – Інформатика.

74. – Народна освіта.

75. – Фізкультура і спорт.

76. – Друк. Радіомовлення. Телебачення.

77. – Клубна справа.

78. – Бібліотечна справа.

80. – Філологічні науки.

81. – Мовознавство.

82. – Фольклористика.

83. – Літературознавство.

85. – Мистецтво.

86. – Атеїзм. Релігія.

87. – Філософські науки.

88. – Психологія.

90. – Література універсального змісту.

91. – Бібліографічний зміст, видання.

92. – Довідкові видання.

93. – Журнали.

На основній каталожній картці у правому нижньому кутку на першому місці проставляється індекс відділу, в якому вміщена книга на полиці, а додаткові індекси пишуться в такій послідовності, за якою вони подані в таблицях ББК.

Для того, щоб виділити літературу про видатних людей: вчених, діячів науки та мистецтва, техніки тощо в систематичному каталозі створюються персональні розділові картки, на яких вміщені  відомості про життя тієї чи іншої особи.

Предметний каталог.

Картки в ньому розташовуються по алфавіту предметних рубрик. Предметні рубрики – це короткі словесні вирази предмета творів печаті.

В систематичному каталозі кожний предмет розглядається з точки зору обмеженої  галузі знань.

В предметному: література про предмет збирається в одному місці.

Наприклад. Література про місцезнаходження вугілля розташовується в систематичному каталозі в розділі «Гірнича справа», про використання вугілля -  в розділі «Енергетика». А в предметному каталозі ця література буде зібрана під предметною рубрикою «Вугілля».

Учень.

         Каталоги й картотеки –

         Гордість це бібліотеки.

         Ви із ними подружіться –

Це в житті вам пригодиться.

Бібліотекар. Крім каталогів в бібліотеках є  і карточки, за допомогою яких ви зможете знайти необхідні вам твори. Які картотеки найбільш поширені в бібліотеках?

Картотека

Це систематизоване зібрання карточок, що містять дані довідкового чи іншого характеру. Картотека доповнює каталог, розкриває фонд бібліотеки ширше. Поширені картотеки:

1.     Краєзнавча картотека – література рідного краю.

2.                Картотека заголовків художніх творів – картки розташовані по алфавіту  заголовків.

3.                Картотека нових надходжень.

4.                Картотека періодики (газетно-журнальних систем) – схожа на систематичний каталог.

5.                Тематичні картотеки (з найактуальніших проблем сьогодення).

Наприклад. Картотека з народознавства, «Валеологія», «Підступні руйнівники здоров’я» та інші.

Для молодших школярів існує  тематична ілюстрована картотека – в ній картки та книги розставлені за розділами, на яких вказано назву теми.

Учень.

         Нещодавно дуже дивно

         Здавалося мені:

  І як шукають діти

Найцікавіші книжки?

І навіть на полицях

Я впоратись не міг,

Шукаю й не знаходжу,

Що до душі мені.

Я потім , як на диво,

Натрапив каталог.

Як все тут просто, вміло,

Картки стоять в рядок.

Я все знайшов швиденько:

«Незнайку» і казки.

Подякував чемненько.

 І вже зібрався йти.

Але я хочу, дітки,

У вас щось запитати.

Мені цікаво, скільки

Ви могли запам’ятати?

Вікторина (на закріплення уроку).

1.     Що таке каталог?

2.     Які каталоги ви знаєте?

3.     Що таке алфавітний каталог?

4.     Що таке систематичний каталог?

5.     Як розташовуються картки в предметному каталозі?

6.     Які картотеки ви знаєте?

7.     Які тематичні каталоги ви знаєте?

8.     Що таке картотека?

9.     В якому каталозі ви будете шукати книгу Т.Г. Шевченка «Малий Кобзар»?

10.            В якому каталозі ви зможете знайти книгу по математиці? А по географії?

11.            В якому каталозі ви будете шукати книгу про білочку чи про зайця? (В предметному – під рубрикою «Тварини»).

12.            А де ви знайдете книгу про Велику Вітчизняну війну? (В систематичному каталозі, в розділі «Історичні науки»).

13.            Де ви знайдете книгу про волейбол? (В систематичному каталозі, в розділі «Фізкультура і спорт»).

14.            На яке прізвище ви будете шукати книгу: Іванов С., Горячін В., Димкін О. Слово про тварин. (В алфавітному каталозі, на одне з прізвищ).

15.            Що є основою каталогів і картотек?

Бібліотекар. Добре, діти. Ви все добре запам’ятали. Запишіть, будь ласка, домашнє завдання.

1. Виписати з «Короткого тлумачного словника», назви  і зміст слів – «каталог», «картотека», «рубрика».

Записати в зошиті: чим відрізняються систематичний і алфавітний каталоги.

2. Запишіть три приклади книг, кожну з яких ви будете шукати в алфавітному, систематичному та предметному каталогах.

Вікторина

1.     Яку роль відіграють в шкільній бібліотеці каталожні картки?

2.     Як заповнити каталожну картку?

3.     З якої країни прийшло до нас слово «каталог»? (з Греції)

4.     з чого були зроблені перші каталоги? (З глиняних табличок)

5.     З чим часто зрівнюють каталог? (З компасом)

6.     В якій державі з’явився перший глиняний каталог? (В Асирії)

7.     По якій книжці визначають авторський знак книги? (Авторські таблиці)

8.     Іноді в алфавітному каталозі відступають від алфавітного порядку. Коли? (Коли треба представити твори одного автора по жанрам)

9.     Які додаткові картки вводяться в алфавітний каталог? (Посилочні та довідкові картки)

10.                        Що таке роздільник?

11.                        Які розділи систематичного каталогу ви знаєте?

12.                       В яких випадках в систематичному каталозі створюються персональні розділові картки? (Коли потрібно виділити літературу про видатних  людей: вчених, діячів науки та мистецтва, техніки та ін.).

13.                        Які картотеки ви знаєте?

14.                        Яка картотека створюється в бібліотеці по літературі рідного краю?

15.                        З якої картотеки ви можете дізнатися про нові надходження бібліотеки?

16.                        В якій картотеці розміщені матеріали періодики?

 

Виписка з «Короткого тлумачного словника».

1.        «Картотека» - систематизоване зібрання карток, що містять дані довідкового чи іншого характеру.

2.        «Каталог» - укладений у певному порядку, перелік яких-небудь однорідних предметів.

3.        «Рубрика» - розділ у газеті, журналі та ін назва розділу, підрозділу.

4.        «Роздільник» - спеціальна картка з цупкого картону з виступом у верхній частині.

 

Бібліотечний урок Бабенко А.Л. 

 

/uploads/editor/3465/142111/sitepage_136/files/spalene_minule_knig.doc

 

Вічне диво, ім"я якому - книга. Незвичайні книги світу

 

/uploads/editor/3465/142111/sitepage_136/files/scenariy_uroku.docx