В Україні існує дуже цікавий проект «Українці в світі», який представляє видатних українців, що здійснили помітний внесок у розвиток світової цивілізації, чиї здобутки у сфері науки і культури, історії виходять за межі суто національного. Це – діячі, які стали відомими на весь світ, живучи в Україні; емігранти з України, що здобули визнання в чужих державах.

Серед видатних особистостей українського походження в Національній галереї портретів видатних українців (в м.Києві) – народний художник СРСР (1988р.), заслуженний художник України (2012 р.), лауреат державної премії СРСР, Міжнародної премії ім. М. Шолохова, дійсний член Російської Академії мистецтв (1996 р.), основоположник «суворого» стилю в мистецтві, один з видатних митців ІІ пол. ХХ – початку ХХІ ст. Петро Павлович Оссовський.

Хто ж такий Петро Оссовський? Що його пов’язує з Болгарією? І за що він отримав високу болгарську нагороду – Орден Кирила і Мефодія 1-го ступеня? – Щоб відповісти на ці питання і дізнатися більше інформації про неординарність і унікальність цієї людини, учні недільної болгарської школи «Нашите хора» разом із своїми вчителями здійснили екскурсію до Кіровоградської Галереї Петра Оссовського. Екскурсія почалася у серці галереї «Світ і Вітчизна». Із розповіді екскурсовода Анатолія Кімнатного ми узнали багато цікавого про видатного художника.

Із біографії художника

Виявляється, що Петро Оссовський – онук визначного українського театрального діяча Дмитра Гайдамаки (Вертепова, 1897-1987 р.р.) учня М.Кропивницького. Його бабуся Юлія Шостаківська та мати теж вийшли з акторського середовища. По батьковій лінії П.Оссовський має польське коріння, по материній – українське й козацьке. Брат художника – Валентин Павлович Оссовський – відома людина, підполковник у відставці, наставник космонавтів першої хвилі.

П.Оссовський народився 18.05.1925 р. у с. Мала Виска на Кіровоградщині. І хоча у Малій Висці він прожив лише шість років, саме її вважає своєю «землею обітованою». У шкільні роки Петро із захопленням працював над живописними композиціями. Навчався у Московській художній школі. Закінчивши школу на початку війни, Петро поїхав у Башкирію, де й перебув період окупації. Через три роки повернувся до Москви і з 1944 до 1950 року навчався в Московському державному Художньому інституті імені В. І. Сурикова, був учнем Сергія Герасимова.

Дуже любив подорожувати. І в своїх картинах відображав свої враження після кожної подорожі. Сибір, Псковська земля, Кіровоградщина, Україна, Чехія та Словаччина, Болгарія, Польща, Куба, Мексика… Де тільки не бував художник! В Росії він прожив більшу частину свого життя, але ніколи не забував, звідки він родом.

В 2015 році Петро Павлович приїхав у Псков на хрестини онука. В один момент йому стало зле. Родичі викликали швидку, але врятувати життя художнику не вдалося. На 91-ому році життя він помер від набряку легенів. Похоронили Петра Павловича у Пскові, який він любив більш за все на світі.

Син художника Сергій - також відомий художник, донька Марія – актриса, педагог. Онучка Віра займається вивченням історії мистецтв.

Основоположник «суворого стилю» в мистецтві,

майстер художнього слова

Петро Оссовський вважається основоположником так званого «суворого стилю» в мистецтві, для якого характерні декоративність, узагальнення форми, відсутність нюансів та монументальність.

Вчителями художника були – І.І.Чекмазов, В.В.Фаворская, Н.Х. Максимов, С.В.Герасімов (в його майстерні учень займався) та інші. Петра Павловича приваблювали картини життя провінції, псковські пейзажі, екзотичні картини… Він малював місто-фортецю Ізборськ, яке захищало північні кордони Русі від ворогів; присвятив цикл картин жителям Талабських островів «На землі давнього Пскова», цикл картин - людям Сибіру. Подорожі на БАМ, Байкал, Єнісей відображені в картинах. У 80-ті роки Оссовський звернувся до історії Росії. У 1985 році за цикл картин «Золотий Кремлівський пагорб», «Віки проходять над Кремлем», «Сонце над Красною площею», «Палацева площа» художник отримав Державну премію СРСР. Він намалював і серію картин «Пушкінська елегія». У 1995— нагороджений орденом "Дружби народів".

Цілковитим відкриттям для учнів стало повідомлення про те, що Петро Павлович володів неперевершеним даром майстра художнього слова. У творчому доробку і опис свого життя (цикл «Записные книжки художника»), і яскраві авторські тексти до всіх альбомів та каталогів («Моя художественная жизнь», «Пушкин и земля Псковская», «Псковские мотивы», «Мир и Отчизна», «Пространство времени», «Вспоминая былое…» та ін..).

Куба, Мексика. Подорожі Європою

В. Іванов і П. Оссовський були першими радянськими художниками, які в 1961 р. відвідали Кубу та Мексику після революції 1959 р.. Саме тут Петро Оссовський відчув свій стиль. На Кубі він створив багато ескізів, малюнків, портретів. Серед них є портрети Фіделя Кастро і Ернесто Че Гевари – лідерів Кубинської революції 1959 року (2001 р.), картини – « Гавана», «Полдень» та інші. Після виставки «Куба» деякі картини Оссовського потрапили до Третьяковської галереї. Слід додати, що у важкі часи для українського народу Куба однією з перших відгукнулася і запропонувала допомогу, визначивши пріоритетом здоров'я дітей, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи. Після Куби художник відвідав Мексику. Триптих «Мексика» (1962-1964), картини «Мать» (1964) – це творча перемога Оссовського, як художника. Подорожуючи різними країнами світу, він завжди вивчав культуру країни, і в першу чергу знайомився з творчістю її художників. А ще намагався вивчити мову країни, спілкуючись з її народом, відмовляючись від допомоги перекладачів.

Подорожі до Чехії, Словакії, Польщі, Болгарії, Італії збагатили творчість Оссовського. Він створив серію слов’янських портретів (образи простих людей: «Чеський рибак» - 1977 р., «Словацька дівчина» - 1976 р., «Словацькі мадони» - 2002 р., «Польський шахтар» - 2002 р.), картини їх життя, сільські пейзажі, міську архітектуру («Прага», «Братислава», «Фонтан в Кракові» - 2002 р.). Італію Петро Оссовський відвідав чотири рази. Він був зачарований країною і створив цикл картин, присвячених Італії («Рим», «Прощання з Італією» - 1991 р. та інші). На жаль, остання подорож до Італії була дуже важкою для художника і його дружини Віри Степанівни Кузнецової (невиліковно хворою на той час). Серія картин 1991 р. про Італію Оссовський присвятив саме своїй дружині, яка рано пішла з життя.

У 1979 році Петра Павловича нагороджено золотою медаллю Академії мистецтв Італії. Після Італії творчість Петра Оссовського стала більш колоритнішою, мудрою, повною життєвого досвіду.

Болгарський період творчості Оссовського

1979-1981роки – творчі подорожі художника до Болгарії. За серію картин, присвячених Болгарії, за пропаганду культури країни Оссовського у 1981 році було нагороджено болгарським орденом "Кирила і Мефодія" І ступеня та медаллю "1300 років заснування Болгарської держави".

Учні недільної болгарської школи ознайомилися з болгарським циклом картин художника, які їх дуже вразили. А розповідь екскурсовода Анатолія Кімнатного допомогла краще зрозуміти, наскільки глибоко знав Петро Павлович Болгарію. Серед цих картин: пейзажі – «Велико Тирново» (1981), «Золоті гори Мелника» (1979), «Родопські гори» (1980), «Старий дом в Пловдиві» (1980), «Пастух» (2003) та інші роботи. Художник зумів підкреслити національний дух болгарського народу, величність гірських пейзажів. На картинах немає нічого зайвого, а їх кольорова гама підкреслює силу болгарського духу людей.

Особливий інтерес в учнів викликав триптих Пам`яті героям Шипки (1984). Шипка – святиня болгарських патріотів, а її оборона – один з ключових і найбільш відомих епізодів в російсько-турецькій війні 1877-1878 років. Тема оборони Шипки, визволення Болгарії дуже близька Петру Осовському. Його дід Владислав приймав участь у боях за визволення Болгарії, був тяжко поранений. І Оссовський зміг передати на картині силу духа воїнів, які перемогли і визволили свій народ. В наш час наймасштабніші і урочисті заходи проводяться біля Шипки 3 березня – в день підписання Сан-Стефанського мирного договору, який приніс свободу Болгарії після п`ятивікового османського ярма. А ще кожного серпня тут проводиться історична реконструкція подій 1877 року. Важливою частиною заходу є Панахида за загиблими тут воїнами – російськими, білоруськими, українськими, румунськими, фінськими, а також болгарськими ополченцями. Їм віддаються військові почесті, державні керівники і жителі Болгарії покладають до пам`ятника на вершині пагорба вінки з живих квітів на знак своєї подяки. А під час Літургії в усіх Православних Храмах Болгарії поминається Олександр ІІ і всі російські воїни, полеглі на полі бою за звільнення Болгарії в Російсько-турецькій війні 1877-1878 років.

Дуже цікаво розповідав Анатолій Кімнатний про болгарський період творчості Петра Оссовського. А в кінці розповіді всі роздивилися картини художника зблизька, а потім сфотографувалися біля картин цього циклу.

Кіровоградська Галерея Оссовського унікальна

Час від часу Петро Павлович приїздив на Кіровоградщину, зустрічався з громадою, на честь його було організовано Персональні виставки його робіт. В 2003 р. він запропонував передати в дарунок області колекцію своїх живописних полотен з умовою відкриття картинної галереї його творів. Сам підготував ескіз по переобладнанню виділеного приміщення під картинну галерею, створив каталог своїх картин.

18 травня 2007 року відбулося відкриття відділу Кіровоградського обласного художнього музею – картинної галереї Петра Оссовського «Світ і Вітчизна». Для експозиції картинної галереї П. Оссовський подарував 53 свої роботи та 20 репродукцій. Примірники видання книги про свого діда «Дневник Терского казака» Оссовський передав музейним та бібліотечним закладам нашого міста. До 85-річчя з дня народження художника у жовтні 2010 р. в нашому місті відбулася Міжнародна науково-практична конференція «Галерея Петра Оссовського «Світ і Вітчизна» - як вагомий туристичний об’єкт України. Творчий доробок Петра Оссовського», за участю Петра Павловича. Наш земляк був присутній на святкуванні 130 – річчя створення театру корифеїв (Кіровоградського академічного обласного українського музично-драматичного театру імені М.Л. Кропивницького), у картинній галереї Оссовського було розгорнуто експозицію «Розписи Ізборської Палати» до 1150-річчя слов’яно – російського княжого міста Ізборська.

Учні дізналися про вклад художника у справу популяризації українського театру. Портрет Марії Заньковецької знаходиться у відділі Державного музею театрального, музичного та кіномистецтва України – у меморіальному будинку-музеї М. Заньковецької у Києві. Фотографії своїх діда та бабусі – видатних діячів української сцени він передав до відділу Кіровоградського обласного краєзнавчого музею – меморіального музею М.Л.Кропивницького. У музеї зберігаються портрети М. Кропивницького, Д. Гайдамаки, Ю. Шостаківської, написані Оссовським. В березні 2013 р. Петро Павлович передав в дарунок Україні свій триптих «Степова Еллада».

Твори митця зберігаються в Національному художньому музеї України, Київському національному музеї російського мистецтва, в обласних художніх музеях Донецька, Одеси, Харкова, Кіровограда, Кіровоградському обласному краєзнавчому музеї, Національному художньому музеї Республіки Білорусь, Державній Третьяковській галереї, Державному Російському музеї та в інших музеях, галереях, приватних зібраннях України, Росії, а також в чисельних закордонних колекціях. Відданість своїй справі, весь життєвий і трудовий шлях служать гідним прикладом для наслідування як для сучасників так і для прийдешніх поколінь. Завдяки таланту і наполегливості Петро Павлович став одним з найвидатніших художників другої половини ХХ століття.

Загалом безцінною складовою фондового зібрання Кіровоградського обласного художнього музею стало близько 100 живописних та графічних творів і понад 300 одиниць документально – архівних матеріалів П. Оссовського.

Задоволеними, з почуттям гордості за нашого земляка, який увіковічнив одну з яскравих героїчних сторінок їхної прабатьківщини – Болгарії. залишали учні картинну галерею, що є одним із важливих форпостів культури по пропаганді образотворчого мистецтва.

Бабенко Алла, Смоляк Любов, м. Кропивницький, НВО №32.

Школа зустрічає друзів: зустріч з кіровоградською поетесою Оленою Надутенко

В школі №32 м.Кропивницького стали традиційними зустрічі учнів з письменниками нашого краю. 12 листопада 2016 року на гостину до нашої школи завітала поетеса, громадська діячка Олена Валентинівна Надутенко. На зустрічі були присутні учні 6-7, 9-10 класів школи, батьки учнів, бібліотекар школи Бабенко А.Л., вчитель школи Смоляк Л.М.

Олена Валентинівна Надутенко – дуже цікава людина. З 2000 р. – президент Асоціації «Бізнес-леді», виконавчий директор Кіровоградського регіонального обласного відділення Спілки підприємців малих, середніх та приватизованих підприємств України. З 2010 р. - голова Спілки підприємців малого і середнього підприємництва Кіровоградської області..

Автор поетичних збірок: «Я начинаю жизнь сначала» (2002), «Святой и грешный этот мир» (2003), «Три троянди» (2004), «На теренах долі» (2005), «Зона аномалии» (2008); дитячих книг: «Веселі акварелі (2007), «Хочу знати все про НАТО» (2010), «Солнца лучик золотой» (2011), «Про що співав єнотик» (2013), «Барвиста вишиваночка» (2013), «От А до Я» (2013) та інші.

Олена Надутенко – засновник російської общини ім.. О.С.Пушкіна, член Творчого об`єднання «Парус», «Євшан», літоб`єднання «Степ», Кіровоградського відділення Конгресу літераторів України. Засновник Благодійного фонду «Наша родина». Має багато різних нагород і відзнак, серед них – медаль ООН за сприяння у подоланні локальних конфліктів. Кавалер почесної Срібної зірки виконавчого комітету Кіровоградської міської ради «За заслуги ІІ ступеню».

Олена Валентинівна розповіла учням про свою творчість, своє життя, про цікаві подорожі країнами світу. А була вона в 38 країнах! В свій час їй довелося побувати навіть в Афганістані. Наслідки пережитого знайшли свій відбиток у віршах «Афганская тетрадь». Олена Надутенко знає сім іноземних мов, серед них – і чеську, польську, болгарську мови. У віршах Олени Валентинівни відчувається любов до рідної землі, і, взагалі, любов до життя. Зараз поетеса працює над книгою «Древо рода». Зовсім недавно вона з`ясувала, що має болгарське коріння. Олена Надутенко подорожувала Болгарією, була в Софії, Варні, Мельнику, Габрово та інших містах чудової країни. Тому частина віршів поетеси присвячена болгарам. Діти почули у виконанні поетеси такі вірші: «Время собирать камни», «Рупите», «Потомки Кубрата», «Шипка», «Иван Рильский» та інші. А ще Олена Надутенко подарувала для учнів школи дві книжки.

Зустріч з поетесою була дуже цікавою. Олена Валентинівна – неординарна людина, оптимістична. Не тільки професіонал своєї справи, а ще й чарівна жінка, яка має двох синів, онуків. Людина – весела і приваблива, добра і чесна, мудра і розсудлива. Вона добре розуміє життя і завжди готова допомогти людям. А особливо, дітям. Тому учням дуже сподобалася зустріч з поетесою.

Більш детальніше про творчість Олени Надутенко Ви можете прочитати на сайті Шкільної бібліотеки – під розділом «Краєзнавча робота». Тут розміщено і деякі вірші поетеси.